Вершы пра каханне

Лупцавала ж горка доля,
Замест так, кажу -ні-ко-лі!
Мо змірыцца ,тое здолець.
Не, назло пішу- ні-ко-лі!
Лёс мо биу хаи,можа,болей,
Не было б таго- ні-ко–лі!
Ужо ж цярпела колькі болю.
Усім на зло крычу -ні-ко-лі!
Хай смяецца наваколле,
Не паддамся ім ні-ко-лі!
Я ж ваяр, гартую волю,
З перамогай, ці -ні-ко-лі!
Хаи па ранах сыплюць соллю,
Не самлею,а ні-ко-лі!
Каламута мо,таропка?
Ні за што ,ні-ко-лі,кропка!
Таму сумная прычына,
Я упартая жанчына!!!